Історія справи

Постанова ВГСУ від 01.04.2015 року у справі №917/1847/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 917/1847/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 917/1847/14 Господарського суду Полтавської області за позовомУправління Пенсійного фонду України в м. Кременчуцідо Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ" прозобов'язання вчинити дії

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідача Назаренко В.К.

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", в якій просило суд зобов'язати відповідача усунути порушення, вказані в Акті позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 шляхом надання Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюка М.О. за період його роботи з 01.06.1995 по 31.09.1998 з урахуванням Акту позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 та вимог Розпорядження УПФУ в м. Кременчуці від 28.08.2013 № 13415/02-21.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 (суддя Кльопов І.Г.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 (головуючий Сіверін В.І., судді: Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) у даній справі позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати з ухваленням нового рішення, яким у позові відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Управління Пенсійного фонду України в м. Кременчуці не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи спір виник у зв'язку з тим, що відповідач, надав довідку з недостовірними відомостями, в якій невірно вказав розмір заробітної плати для обчислення пенсії Гребенюку М.О. за період його роботи з 01.06.1995 по 31.09.1998.

Позивачем на адресу відповідача направлялось розпорядження про усунення порушень, виявлених під час здійснення позапланової перевірки та зафіксованих в акті № 1059 від 26.07.2013, яким зобов'язано останнього усунути виявлені порушення в десятиденний термін, шляхом подачі нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії до відділу пенсійного забезпечення.

Листом № 394-58 від 18.10.2013 відповідач повідомив позивача про відому виконувати вказане розпорядження у зв'язку з відсутністю правових підстав, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підписуючи акт перевірки № 1059 від 26.07.2013 працівники відповідача погодились з фактом завищення заробітної плати для розрахунку пенсії. Суди дійшли висновку, що відповідач, як суб'єкт господарювання, є зобов'язаною особою по виконанню вказаного розпорядження позивача та усуненню порушень вимог законодавства, виявлених під час позапланової перевірки.

Проте, колегія суддів вважає висновки судів попередніх інстанцій недостатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.

До матеріалів справи не залучено копію статуту Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ". Таким чином, судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи не з'ясовано правовий статус відповідача у справі, як юридичної особи.

Як вбачається з тексту позовної заяви та встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для звернення позивача до суду з позовом стало те, що відповідач в довідці невірно вказав розмір заробітної плати для обчислення пенсії Гребенюку М.О. за період його роботи з 01.06.1995 по 31.09.1998. Суди попередніх інстанцій, розглядаючи цей спір, не залучили до участі у справі вказану фізичну особу , хоча даний судовий спір може вплинути на її права та обов'язки щодо однієї з сторін відносно розміру пенсії. Відповідна ухвала суду про залучення вказаної особи до участі у справі в матеріалах справи відсутня.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені, невизнані або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм суб'єктивним правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Статтею 20 Господарського кодексу України та статтею 16 Цивільного Кодексу України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

В своїх рішеннях суди попередніх інстанцій послались на те, що ухилення від відшкодування завданих Пенсійному фонду України збитків негативно впливає на забезпечення своєчасного та повного фінансування виплати пенсій, що завдає шкоди інтересам держави, яка відповідно до статті 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.

При цьому, зобов'язуючи відповідача усунути порушення, встановлені позаплановою перевіркою шляхом надання позивачу нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, судами обох інстанцій не надано оцінки стосовно того, яким чином обраний позивачем спосіб захисту призведе до відновлення його порушених прав та інтересів і чи відповідає така вимога способам захисту прав, передбачених чинним законодавством. Відповідних висновків тексти судів попередніх інстанцій не містять.

Статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та зобов'язання відповідача надати нову довідку про заробітну плату, колегія вважає недостатньо обґрунтованим, оскільки судами не зазначено на підставі якої правової норми ґрунтується такий висновок суду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до резолютивної частини рішення суду першої інстанції, зобов'язано відповідача - Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" усунути порушення, вказані в Акті позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 шляхом надання Управлінню Пенсійного фонду України в м. Кременчуці нової довідки про заробітну плату для обчислення пенсії Гребенюка М.О. за період його роботи з 01.06.1995 по 31.09.1998 з урахуванням Акту позапланової перевірки № 1059 від 26.06.2013 та вимог Розпорядження УПФУ в м. Кременчуці від 28.08.2013 № 13415/02-21.

В той же час, мотивувальна частина прийнятого судом рішення не містить жодних висновків щодо змісту поняття "нова довідка про заробітну плату". Зобов'язуючи відповідача надати позивачу так назавану "нову довідку про заробітну плату", суд першої інстанції, при цьому, не розкривши змісту цього поняття не врахував те, що вимога позивача в цій частині не конкретизована, не містить вичерпних, чітких та безумовних обставин.

Зазначені обставини мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору та виконання судового рішення.

Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого суду, не виявив вказаних порушень. Постанова суду апеляційної інстанції не містить ніяких висновків з цього приводу.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства в частині, що оскаржується.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 із змінами і доповненнями рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані в касаційному порядку судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.11.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.02.2015 у справі № 917/1847/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова